1.Священні Писання
Священні Писання Старого і Нового Завіту є Словом Божим, письмово переданим за божественним натхненням через святих мужів Божих, які промовляли й писали його з спонукання Святого Духа. Через це Слово Бог передав людині необхідні для спасіння знання. Священні Писання — це безпомилкове одкровення Його волі. Вони є мірилом характеру, випробуванням досвіду, авторитетним викладом доктрин і достовірним свідченням про діяння Бога в історії нашого світу.
2 Петр. 1:20-21; 2 Тим. 3:16-17; Пс. 118:105; Ин. 10:35; Ин. 17:17; 1 Фес. 2:13; Евр. 4:12
2.Трійця
Бог єдиний. Отець, Син і Святий Дух — єдність трьох взаємовічних Особистостей. Бог безсмертний, всемогутній, всевідаючий, вищий за все і всюдисущий. Його велич безмежна і перевищує людське розуміння, однак Він пізнаваний через Його одкровення про Самого Себе. Він навіки достойний поклоніння, честі й служіння всього творіння.
Втор. 6:4; Втор. 29:29; Мф. 28:19; 2 Кор. 13:13; Еф. 4:4-6; 1 Петр. 1:2; 1 Тим. 1:17; Откр. 14:6-7
3.Отець
Бог — Вічний Отець є Творець, Джерело, Хранитель і незалежний Правитель усього творіння. Він справедливий, святий, милостивий і добрий, повільний на гнів і сповнений постійної любові та вірності. Властивості й сили, що виявилися в Сині та Святому Дусі, є також одкровенням властивостей і сил Отця.
Быт. 1:1; Откр. 4:11; 1 Кор. 15:28; Ин. 3:16; 1 Ин. 4:8; 1 Тим. 1:17; Исх. 34:6-7; Ин. 14:9
4.Син
Бог вічний Син утілився в Ісусі Христі. Через Нього все було створене, через Нього був відкритий характер Бога, завдяки Йому звершилося спасіння людства і через Нього відбувається суд над нашим світом. Будучи навіки справді Богом, Він став також справді людиною, Ісусом Христом. Він був зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією. Він жив і переносив спокуси як людина, однак явив Собою досконалий приклад праведності та любові Божої. Здійснені Ним чудеса були виявом сили Божої і свідченням того, що Він справді був Богом, обіцяним Месією. Він добровільно постраждав і помер на хресті за наші гріхи, зайнявши наше місце. Воскреслий із мертвих, Він вознісся, щоб заради нас звершувати служіння в небесному святилищі. Він знову прийде в цей світ у славі для остаточного визволення Свого народу і для того, щоб відновити все наново.
Ин. 1:1-3; Ин. 14; Ин. 5:22; Кол. 1:15-19; Ин. 10:30; Ин. 14:9; Рим. 5:18; Рим. 6:23; 2 Кор. 5:17-21; Лк. 1:35; Флп. 2:5-11; 1 Кор. 15:3-4; Евр. 2:9-18; Евр. 4:15; Евр. 7:25; Евр. 9:1,2; Евр. 9:28; Ин. 14:1-3; 1 Петр. 2:21; Откр. 22:20
5.Святий Дух
Бог вічний Дух діяв разом з Отцем і Сином при творенні, втіленні та викупленні. Він надихав писарів Біблії. Він наповнював необхідною силою життя Христа на землі. Він приваблює і переконує людей; і тих, хто відгукується на Його впливи, Він оновлює і відтворює в них образ Божий. Посланий Отцем і Сином, щоб завжди бути з Його дітьми, Він забезпечує церкву духовними дарами, надає їй сили в її свідченні про Христа і згідно зі Священними Писаннями наставляє людей на всяку істину.
Быт. 1:1-2; Лк. 1:35; 2 Петр. 1:21; Лк. 4:18; Деян. 10:38; 2 Кор. 3:18; Еф. 4:11-12; Деян. 1:8; Ин. 14:16-18,26; Ин. 15:26,27; Ин. 16:7-13; Рим. 1:1-4
6.Створення світу
Бог є Творець усього, і в Біблії Ним дано правдиве повідомлення про Його творчу діяльність. «За шість днів створив Господь небо і землю» і все живе на землі, а сьомого дня того першого тижня «спочив». Так Він установив суботу як постійний пам’ятник Його завершеного творіння. Перші чоловік і жінка, як вінець творіння, були створені за образом Божим, отримавши владу в цьому світі й обов’язок піклуватися про нього. Світ, при його завершенні, був, як сказано, «дуже добрий», і досконалість його свідчила про славу Божу.
Быт. 1:2; Исх. 20:8-11; Пс. 1:1-6; Пс. 32:6,9; Пс. 103; Евр. 11:3; Ин. 1:1-3; Кол. 1:16-17
7.Природа людини
Чоловік і жінка були створені за образом Божим як істоти, наділені індивідуальністю, силою і свободою мислити й діяти. Тіло, розум і душа кожного становили неподільну єдність, і хоча люди були створені як вільні істоти, їхнє життя, дихання і все інше залежало від Бога. Не послухавши Бога, наші прабатьки тим самим відкинули свою залежність від Нього і втратили те високе становище, яке вони посідали перед Богом. Образ Божий у них виявився викривленим, і вони стали підвладні смерті. Їхні нащадки успадковують цю занепалу природу з відповідними наслідками. Вони народжуються зі слабкостями і схильностями до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ і Духом Своїм відновлює в тих смертних, що каються, образ їхнього Творця. Створені для слави Божої, вони покликані любити Його і одне одного та піклуватися про своє оточення.
Быт. 1:26-28; Быт. 2:7; Пс. 8:4-6; Деян. 17:24-28; Быт. 3; Пс. 50:3; Рим. 5:12-17; 2 Кор. 5:19-20
8.Велика боротьба
Велика боротьба між Христом і сатаною з таких питань, як характер Бога, Його закон і правління у всесвіті, почалася на небі, коли одна зі створених істот, наділена свободою вибору, у своєму самозвеличенні стала сатаною, противником Бога, і це призвело до повстання частини ангелів. Сатана викликав дух протистояння Богові в нашому світі, коли втягнув Адама і Єву в гріх. Унаслідок цього гріха, вчиненого людьми, образ Божий виявився викривленим у людстві, створений світ утратив свій лад і був спустошений під час всесвітнього потопу. На виду в усього творіння цей світ перетворився на арену боротьби всього всесвіту, боротьби, у якій Бог любові зрештою буде виправданий. Щоб допомогти Своєму народові в цій боротьбі, Христос посилає Святого Духа і вірних ангелів для керівництва, захисту й підтримки його на шляху до спасіння.
Откр. 12:4-9; Ис. 14:12-14; Иез. 28:12-18; Быт. 3; Быт. 6:8; 2 Петр. 3:6; Рим. 1:19-32; Рим. 51221; Рим. 8:19-21; Евр. 1:4-14; 1 Кор. 4:9
9.Життя, смерть і воскресіння Христа
Життя Христа в досконалому послуху волі Божій, Його страждання, смерть і воскресіння — усе це було для Бога єдино можливим засобом примирення з людьми за вчинені ними гріхи, щоб кожен, хто з вірою приймає це примирення, міг мати вічне життя і все творіння могло краще зрозуміти нескінченну і святу любов Творця. Це досконале примирення виправдовує справедливість закону Божого і доброту Його характеру, бо таким чином досягається осуд наших гріхів і забезпечується наше прощення. Смерть Христа є захисною, викупною, примирливою і перетворювальною. Воскресіння Христа знаменує торжество Бога над силами зла і для тих, хто приймає це примирення, служить свідченням їхньої остаточної перемоги над гріхом і смертю. Воно проголошує панування Ісуса Христа, перед Яким прихилиться всяке коліно на небі й на землі.
Ин. 3:16; Ис. 53; 2 Кор. 5:14-15; 2 Кор. 1:9-21; Рим. 1:4; Рим. 3:25; Рим. 4:25; Рим. 8:3-4; Флп. 2:6-11; 1 Ин. 2:2; 1 Ин. 4:10; Кол. 2:15
10.Спасіння у Христі
З безмежної любові та милості Бог зробив так, що Христос, який не знав гріха, заради нас поніс на Собі наші гріхи, щоб у Ньому ми стали праведними перед Богом. Під впливом Святого Духа ми усвідомлюємо нашу потребу, визнаємо нашу гріховність, каємося в наших провинах і виявляємо віру в Ісуса як Господа і Христа, як Того, Хто зайняв наше місце й залишив нам приклад. Віра, через яку ми одержуємо спасіння, приходить до нас від божественної сили Його Слова і є даром благодаті Божої. Через Христа ми виправдовуємося і приймаємося Богом як Його сини й дочки і визволяємося від панування гріха. Завдяки дії Духа ми набуваємо відродження й освячення; Дух оновлює наш розум, пише на скрижалях нашого серця Божий закон любові і нам дається сила, щоб жити святим життям. Перебуваючи в Ньому, ми стаємо учасниками божественної природи і маємо впевненість у спасінні як тепер, так і на суді.
Пс. 26:1; Ис. 12:2; Ис. 2:9; Ин. 3:16; 2 Кор. 5:17-21; Гал. 2:19,20; Гал. 3:13; Гал. 4:4-7; Рим. 3:24-26; Рим. 4:25; Рим. 5:6-10; Рим. 8:1-4; Рим. 14152627; Рим. 10:7; 1 Кор. 2:5; 1 Кор. 15:3-4; 1 Тим. 1:9; 1 Ин. 2:1-2; Еф. 2:5-10; Еф. 3:16-19; Гал. 3:26; Ин. 3:3-8; Мф. 18:3; 1 Петр. 2:21; Евр. 8:7-12
11.Зростання у Христі
Прийнявши смерть на хресті, Ісус здобув перемогу над силами зла. Він, перемігши злих духів під час Свого земного служіння, зруйнував їхню владу і зробив неминучою їхню остаточну загибель. Торжество Ісуса забезпечує і нам перемогу над цими силами, які все ще прагнуть керувати нами, тоді як ми ходимо перед Ним у мирі, радості й упевненості в любові Божій. Тепер Святий Дух перебуває в нас і наділяє нас силою. У постійній відданості Ісусу, нашому Спасителю і Господу, ми звільнені від тягаря минулих учинків. Ми більше не перебуваємо в темряві, страху перед силами зла, невігластві та безцільності, які супроводжували наше колишнє життя. Здобувши цю нову свободу у Христі, ми покликані розвивати свій характер за Його подобою, спілкуючись із Ним щодня в молитві, живлячись Його Словом, розмірковуючи над ним і Його Провидінням, віддаючи Йому хвалу, збираючись на спільні богослужіння та беручи участь у здійсненні місії Церкви. Коли ми віддаємо нашу любов оточенню і свідчимо про спасіння у Христі, постійна присутність Божа через Духа Святого перетворює кожну хвилину нашого життя і всяку справу на духовний досвід.
Пс. 1:1-2; Пс. 22:4; Пс. 76:12-13; Кол. 1:13-14; Кол. 2:6,14-15; Лк. 10:17-20; Еф. 5:19-20; Еф. 6:12-18; 1 Фес. 5:23; 2 Петр. 2:9; 2 Петр. 3:18; 2 Кор. 3:17-18; Флп. 3:7-14; 1 Фес. 5:16-18; Мф. 20:25-28; Ин. 20:21; Гал. 5:22-25; Рим. 8:38-39; 1 Ин. 4:4; Евр. 10:25
12.Церква
Церква є спільнотою віруючих, які визнають Ісуса Христа Господом і Спасителем. Як і народ Божий у старозавітні часи, ми виявилися покликаними зі світу й об’єдналися для богослужіння, для спілкування, для повчання в Слові, для святкування Вечері Господньої, для звіщання Євангелія і служіння всьому людству. Своєю духовною владою церква завдячує Христу, Який є втіленим Словом, і Біблії, яка є писаним Словом. Церква — це Божа сім’я; прийняті Ним як діти, її члени живуть на основі Нового Завіту. Церква — це тіло Христа, зібрана вірою спільнота, Головою Якої є Сам Христос. Церква — це наречена, заради якої Христос помер, щоб освятити і очистити її. При Своєму урочистому поверненні Він представить її Собі славною церквою, церквою, що зберегла вірність в усі віки, викупленою Його кров’ю, без плями чи вади, святою і бездоганною.
Быт. 12:3; Деян. 7:38; Мф. 21:43; Мф. 16:13-20; Ин. 20:21-22; Деян. 1:8; Рим. 8:15-17; 1 Кор. 12:13-27; Еф. 1:15-23; Еф. 2:12; Еф. 3:8-11; Еф. 15; Еф. 4:11-15
13.Останок і його місія
Вселенська церква включає всіх, хто істинно вірить у Христа. Але в останні дні, під час широко розповсюдженого відступництва, був покликаний останок, щоб він дотримувався заповідей Божих і зберігав віру в Ісуса. Цей останок проголошує настання години суду, звіщає спасіння через Христа і проповідує наближення Його другого пришестя. Це проголошення символічно представлене трьома ангелами в Об’явленні 14; за часом воно збігається з ділом того суду, який звершується на небі, і його наслідком є діло покаяння та виправлення на землі. Кожен віруючий покликаний особисто брати участь у цьому загальному свідченні.
Мк. 16:15; Мф. 28:18-20; Мф. 24:14; 2 Кор. 5:10; Откр. 12:17; Откр. 14:6-12; Откр. 18:1-4; Еф. 5:22-27; Откр. 21:1-14
14.Єдність у тілі Христа
Церква — це одне тіло з багатьма членами, які покликані з усякого народу, племені, язика. У Христі ми є новим творінням. Нас не повинні розділяти між собою відмінності статі, раси, культури, освіти, національного та соціального становища. Ми всі рівні у Христі, Який через одного Духа зв’язав нас в одне спілкування із Собою і одне з одним. Ми маємо служити і приймати служіння безсторонньо й беззастережно. Завдяки тому одкровенню, яке Писання дають нам про Христа, ми поділяємо ту саму віру й надію і те саме прагнення служити всьому людству. Джерело такої єдності перебуває в триєдиному Богу, Який прийняв нас як Своїх дітей.
Пс. 132:1; 1 Кор. 12:12-14; Деян. 17:26-27; 2 Кор. 5:16,17; Гал. 3:27-29; Кол. 3:10-15; Еф. 4:1-6; Ин. 17:20-23; Иак. 2:2-9; 1 Ин. 5:1
15.Хрещення
Через акт хрещення ми сповідуємо нашу віру в смерть і воскресіння Ісуса Христа, а також свідчимо про нашу смерть для гріха і про наше прагнення ходити в оновленому житті. Так ми визнаємо Христа Господом і Спасителем, стаємо Його народом, прийнятим як члени Його церкви. Хрещення є символом нашої єдності з Христом, прощення наших гріхів і того, що Дух Святий прийнятий нами. Воно звершується через занурення у воду і обумовлене сповіданням віри в Ісуса і доказом покаяння у гріху. Йому передують настанови, викладені зі Священних Писань, і прийняття віруючим тих учень, які містяться в цих Писаннях.
Мф. 3:13-16; Мф. 28:19-20; Деян. 2:38; Деян. 16:30-33; Деян. 22:16; Рим. 6:1-6; Гал. 3:27; 1 Кор. 12:13; Кол. 2:12-13; 1 Петр. 3:21
16.Вечеря Господня
Вечеря Господня — це участь у прийнятті тих символів, які представляють тіло і кров Ісуса, і звершується вона як вираження віри в Нього, нашого Господа і Спасителя. Під час звершення цього акту спілкування Христос присутній серед Свого народу, щоб зустрічатися з ним і зміцнити його. Беручи участь у Вечері, ми з радістю звіщаємо смерть Господню, доки Він прийде знову. Приготування до Вечері включає самодослідження, покаяння та сповідання. Служіння омовіння ніг було встановлене Учителем як знак оновленого очищення і як вираження готовності служити одне одному в Христовому смиренні, а також для того, щоб сприяти єднанню сердець у любові. Служіння Вечері відкрите для участі всіх віруючих християн.
Мф. 26:17-30; 1 Кор. 11:23-30; 1 Кор. 10:16,17; Ин. 6:48-63; Откр. 3:20; Ин. 13:1-17
17.Духовні дари і служіння
Бог в усі віки дарує всім членам Його церкви духовні дари, які кожен член має використовувати в служінні з любові для загального блага церкви й людства. Передані через Святого Духа, Який уділяє їх кожному членові за Своєю волею, ці дари забезпечують церкву всіма необхідними здібностями й служіннями для виконання визначених Богом функцій. За вченням Писань, ці дари, задовольняючи потреби церкви, виявляють себе у вірі, зціленні, пророцтві, проповіді, навчанні, управлінні, примиренні, розраді і в самовідданому доброчинному служінні, щоб допомогти людям і підбадьорити їх. Деякі члени покликані Богом і обдаровані Духом, щоб звершувати визнане церквою служіння в ролі пасторів, євангелистів, апостолів і вчителів, щоб приготувати членів до особливо потрібного служіння, щоб сприяти духовній зрілості церкви й єдності у вірі та пізнанні Бога. Коли члени використовують ці духовні дари як хранителі багатоманітної благодаті Божої, то церква, захищена від руйнівних впливів хибних учень, зростає в Богу і зміцнюється у вірі й любові.
Рим. 12:4-8; 1 Кор. 12:9-11; 1 Кор. 2728; Евр. 4:8; 2 Кор. 5:14-21; Деян. 6:1-7; 1 Тим. 2:1-3; 1 Петр. 4:10-11; Кол. 2:19; Мф. 25:31-36
18.Дар пророцтва
Пророцтво — один із дарів Святого Духа. Цей дар є відмітним знаком церкви останку. Він виявив себе в служінні О. Уайт, вісниці Господа, письмові праці якої й далі залишаються авторитетним джерелом істини, служачи для церкви розрадою, керівництвом, настановою і викриттям. Ці праці ясно стверджують і те, що Біблія є мірилом, за допомогою якого слід перевіряти кожне вчення і кожен досвід.
Деян. 2:14-21; Евр. 1:1-3; Откр. 12:17; Откр. 19:10
19.Закон Божий
Великі принципи Закону Божого втілені в десяти заповідях і явлені в житті Христа. Вони виражають любов Божу, Його волю і Його намір щодо поведінки та взаємин людей і обов’язкові для всіх людей в усі віки. Ці заповіді є основою завіту Божого з Його народом і мірилом на суді Божому. Через дію Святого Духа вони вказують на гріх і пробуджують почуття потреби у Спасителі. Спасіння звершується лише за благодаттю, а не за ділами, але плодом спасіння є послух цим заповідям. Такий послух приводить до розвитку християнського характеру і приносить внутрішнє задоволення. Він є доказом нашої любові до Господа і нашої турботи про ближніх. У тому послуху, який ґрунтується на вірі, виявляється сила Христа в перетворенні життя, і тому такий послух зміцнює християнське свідчення.
Исх. 20:1-17; Мф. 5:17; Втор. 28:1-14; Пс. 18:7-13; Ин. 14:5; Рим. 8:1-4; 1 Ин. 5:3; Мф. 22:36-40; Еф. 2:8
20.Субота
Милосердний Творець після шести днів створення світу спочивав сьомого дня і встановив суботній спокій для всіх людей як пам’ятник творіння. Четверта заповідь незмінного Закону Божого вимагає дотримання сьомого дня, суботи, як дня спокою, богопоклоніння і служіння відповідно до вчення й прикладу Ісуса Христа — Господа суботи. Субота — це день радісного спілкування з Богом і одне з одним. Це символ нашого викуплення у Христі, знак нашого освячення, нашої вірності й передчуття нашого вічного майбутнього життя в царстві Божому. Субота — це постійне Боже знамення вічного завіту між Ним і Його народом. Радісне проведення цього святого часу від вечора до вечора, від заходу до заходу сонця, є урочистим спогадом здійсненого Богом творіння і викуплення.
Быт. 2:1-3; Исх. 20:8-11; Исх. 31:12-17; Лк. 4:16; Евр. 4:1-11; Втор. 5:12-15; Ис. 56:5-6; Ис. 58:13-14; Лев. 23:32; Мк. 2:27-28
21.Довірене управління
Бог довірив нам, як управителям, час і можливості, здібності й майно, і благословення землі з її дарами. Ми відповідальні перед Ним за правильне використання всіх цих дарів. Наше визнання Бога Владикою всього виражається в нашому вірному служінні Йому і нашим ближнім і в добровільному поверненні десятини та пожертв для звіщання Євангелія і для підтримки й зростання Його церкви. Таке управління є перевагою і дане нам Богом, щоб виховувати нас у любові і привести до перемоги над егоїзмом і жадібністю. Управитель радіє, коли внаслідок його вірності інші люди отримують благословення.
Быт. 1:26-28; Быт. 2:15; Быт. 1:3-11; Мал. 3:8-12; Мф. 23:23; 1 Кор. 9:9-14
22.Християнська поведінка
Ми покликані бути благочестивими людьми, думки, почуття й дії яких перебувають у відповідності з принципами неба. Щоб дати змогу Святому Духу відтворити в нас характер нашого Господа, ми прагнемо лише до того, що може справити в нашому житті християнську чистоту, здоров’я і радість. Це означає, що наші втіхи й розваги мають відповідати високому мірилу християнського смаку й краси. Визнаючи відмінності в культурах, ми вважаємо, що наш одяг має бути простим, скромним і охайним, відповідним тим, чия справжня краса полягає не в зовнішніх прикрасах, а в нетлінній красі лагідного і спокійного духу. Це також означає, що, визнаючи свої тіла храмом Святого Духа, ми зобов’язані розумно піклуватися про них. Поряд із відповідними фізичними вправами й відпочинком нам необхідно дотримуватися найздоровішої дієти, наскільки це можливо, не вживати тієї їжі, яка позначена в Писаннях як нечиста. Оскільки алкогольні напої, тютюн і безвідповідально вживані збудники та наркотики шкідливі для нашого організму, нам необхідно також утримуватися й від них. Натомість нам необхідно займатися тим, що приводить наші думки і все наше єство в послух Христу, Який бажає, щоб ми були здорові, радісні й щасливі.
1 Ин. 2:6; Еф. 5:1-13; Рим. 12:12; 1 Кор. 6:19,20; 1 Кор. 10:31; 1 Тим. 2:9-10; Лев. 11:1-47; 2 Кор. 7:1; 1 Петр. 3:1-4; 2 Кор. 10:5; Флп. 4:8
23.Шлюб і сім’я
Шлюб — це божественне установлення, що дійшло до нас з Едему і затверджене Христом як пожиттєвий союз між чоловіком і жінкою для їхнього спільного життя й любові. У християнському шлюбі партнери, взаємно пов’язані єдністю віри, беруть на себе зобов’язання не лише одне перед одним, а й перед Богом. Взаємно виявлювані любов, шанування, повага й відповідальність є основою таких взаємин, у яких відображаються любов, святість, близькість і незмінність відносин між Христом і Його церквою. Щодо розлучення Христос сказав: «Хто розлучиться з дружиною своєю не за перелюб і одружиться з іншою, той чинить перелюб». Хоча деякі сімейні зв’язки можуть виявитися не ідеальними, подружжя, яке повністю віддало себе одне одному у Христі, може досягти тісних взаємин у любові, якщо довіриться керівництву Духа й вихованню церкви. Бог благословляє сім’ю і хоче, щоб її члени допомагали одне одному в досягненні повної зрілості. Від батьків очікується, що вони виховають своїх дітей у любові до Господа і в послуху Йому. Приклад і слова батьків допомагають дітям пізнати, що Христос є ніжним і турботливим Вихователем, Який бажає бачити всіх викуплених членами сім’ї Божої. Зростаюча згуртованість членів сім’ї є однією з відмітних ознак останньої тріангельської вісті.
Быт. 2:18-25; Втор. 6:5-9; Ин. 2:1-11; Еф. 5:21-33; Мф. 5:31,32; Мф. 19:3-9; Притч. 22:6; Еф. 6:1-4; Мал. 4:5,6; Мк. 10:11,12; Лк. 16:18; 1 Кор. 7:10,11
24.Служіння Христа в небесному святилищі
У небі є святилище, скинія істинна, яку спорудив Господь, а не людина. Там заради нас Христос звершує служіння, надаючи можливість віруючим скористатися заслугами Його примирної жертви, принесеної одного разу на хресті за всіх. Від часу Свого вознесіння Він був поставлений нашим Великим Первосвящеником, і тоді ж було покладено початок Його заступницькому служінню. У 1844 році, після закінчення пророчого періоду 2300 днів, Він увійшов у другу, останню фазу Свого примирного служіння. Воно полягає в слідчому суді, у функцію якого входить остаточне видалення всіх гріхів, як це прообразно було представлене очищенням стародавнього святилища в день очищення. У тому прообразному служінні святилище очищалося кров’ю жертовних тварин, небесне ж очищається досконалою жертвою крові Ісуса. Жителі неба завдяки слідчому суду бачать, хто серед померлих на землі спочив у Христі і тому вважається гідним мати участь у першому воскресінні. На цьому суді також виявляється, хто з живих перебуває у Христі, зберігаючи заповіді Божі й віру Ісуса, і завдяки Йому готовий до переселення в Його вічне царство. На цьому суді виправдовується справедливість Божа у спасінні тих, хто увірував у Христа. Тут визначаються ті, хто, залишившись вірними Богу, увійдуть у Небесне Царство. І коли це служіння Христа завершиться, одночасно з ним закінчиться відведений для людей час випробування перед Другим пришестям.
Евр. 1:3; Евр. 8:1-5; Евр. 9:11-28; Дан. 7:9-27; Дан. 8:13,14; Дан. 9:24-27; Числ. 14:34; Иез. 4:6; Мал. 3:1; Лев. 16; Откр. 14:12; Откр. 22:12
25.Друге пришестя Христа
Друге пришестя Христа — блаженна надія церкви — стане величним завершенням справи Євангелія. Пришестя Спасителя буде буквальним, особистим, видимим і охопить увесь світ. При Його поверненні праведні, що перебували в стані смерті, будуть воскрешені і разом із праведними, які залишилися живими, будуть зодягнені славою і піднесені на небо в той час, як смерть спіткає тих, хто знехтував праведністю Христа. Майже повне здійснення більшості пророцтв, які послідовно розкривають історію світу, як і сам стан світу, свідчить про близькість пришестя Христа. Час цієї події не відкритий, і тому ми покликані бути завжди готовими.
Ин. 14:1-3; Деян. 1:8-11; 1 Фес. 4:16-17; 1 Кор. 15:51-54; 2 Фес. 2:8; Мф. 24; Мк. 13; Лк. 21; 2 Тим. 3:1-5; 2 Тим. 3:9-16; Евр. 9:28
26.Смерть і воскресіння
Відплата за гріх — смерть, але Бог, єдиний, хто має безсмертя, дарує вічне життя Своїм викупленим. До того дня смерть є несвідомим станом для всіх умираючих. Коли ж Христос — життя наше — явиться, то воскреслі й ті праведні, що залишилися живими, перетворені й прославлені, будуть піднесені на зустріч Господу. Друге воскресіння, воскресіння неправедних, відбудеться через 1000 років.
1 Тим. 6:15,16; Рим. 6:23; 1 Кор. 15:51-54; Еккл. 9:5-6; Пс. 145:4; 1 Фес. 4:13-17; Рим. 8:35-39; Ин. 5:28,29; Откр. 20:1-10; Ин. 5:24
27.Тисячолітнє царство і завершення трагічної історії гріха
Тисячолітнє царство — це проміжний період між першим і другим воскресінням, коли Христос і Його викуплені святі перебувають на небі. Протягом того часу звершується суд над тими, хто помер без покаяння у гріхах. На землі, що залишилася без людей, які її населяли, перебуватиме сатана зі своїми ангелами. Після закінчення цього часу з неба на землю зійде Христос разом зі спасенними, і опуститься святе місто. Тоді настане Друге воскресіння, тобто воскресіння всіх, хто чинив зло. Вони розділять долю сатани і його ангелів в останній марній боротьбі з добром. Так усесвіт навіки буде звільнений від гріха і грішників.
Откр. 20; Зах. 14:1-4; Мал. 4:1; Иер. 4:23-26; 1 Кор. 6:2; 2 Петр. 2:4; Иез. 2828:18; 2 Фес. 1:7-9; Откр. 19:17,18,21
28.Нова земля
На новій землі, яка стане місцем добра і праведності, Бог влаштує вічну оселю викупленим і зробить їхнє оточення досконалим для нескінченно триваючого життя в любові, радості й зростаючому пізнанні в Його присутності. Оскільки там Сам Бог перебуватиме зі Своїм народом, страждання і смерть зникнуть назавжди. Велика боротьба закінчиться, і більше не буде гріха. Усе одухотворене й неодухотворене визнає, що Бог є любов; і Його володарювання, побудоване на любові, буде вічним. Амінь.
2 Петр. 3:13; Быт. 17:1-8; Ис. 35; Ис. 651725; Мф. 5:5; Откр. 21:1-7; Откр. 22:1-5; Откр. 11:15