В Об’явленні 17:1–5 Ісус описує Вавилон як блудницю, одягнену в багряницю й порфіру. Вона сидить на багряному звірі із сімома головами й десятьма рогами і сидить на багатьох водах.

Чиста жінка, зодягнена в сонце, зображена в Об’явленні 12:1–6. Вона символізує чисту церкву Божу, вірну своєму чоловікові — Ісусу. Докладніше цей розділ розглядається в уроці 23.

Як чиста жінка символізує чисту церкву, вірну Ісусу, так нечиста жінка представляє нечисту, або занепалу, церкву, невірну Ісусу (Якова 4:4).

Так. Ознаки Об’явлення 17 ясно вказують на папство: А. Вона гнала святих (вірш 6). Б. Одягнена в порфіру й багряницю (вірш 4) — кольори одеж пап і кардиналів. В. Сім голів звіра — це сім гір (вірш 9): Рим збудований на семи пагорбах. Г. Звір винен у богохульстві (вірш 3). Д. Вона царювала над царями землі (вірш 18). Багато вождів Реформації вчили, що тут ідеться про папську силу.

Слова «Вавель» і «Вавилон» означають «змішання». Назва виникла біля Вавилонської вежі, де Господь змішав мову будівельників (Буття 11). Пізніше виникло язичницьке царство Вавилон — ворог народу Божого, втілення бунту, гордості й ідолопоклонства. В Ісаї 14 Бог використовує Вавилон як символ сатани. В Об’явленні термін «Вавилон» означає релігійне царство, вороже духовному Ізраїлю Божому — Його церкві (Об’явлення 14:8; 16:19).

Це деякі церкви, які спочатку протестували проти хибних учень матері Вавилону й вийшли з неї під час Реформації, але пізніше стали наслідувати її принципи й самі занепали. Жодна жінка не народжується блудницею. Будь-яка церква, що слідує хибним доктринам Вавилону, може стати занепалою дочкою. Отже, «Вавилон» — це сімейне ім’я, яке включає і Матір-церкву, і її занепалих дочок.

В Об’явленні 13:1–10 Ісус зображає папство як поєднання церкви й держави. В Об’явленні 17 Він зображає церкву (блудницю) і державу (звіра) як окремі, але пов’язані сутності. Жінка сидить верхи на звірі, що означає: церква керує державою.

Дракон (Об’явлення 12:3,4) і лжепророк (Об’явлення 13:11–14; 19:20) укладають союз зі звіром (папством). А. Дракон представляє сатану, який діє через язичницький Рим, а в останні дні — нехристиянські релігії. Б. Лжепророк представляє відступницьке протестантство, зосереджене в США. В. Звір — це папство. Г. Ці три сили об’єднаються в Армагеддоні проти Бога. Цю коаліцію Ісус називає «Вавилон великий» (Об’явлення 18:2).

Нечисті духи, подібні до жаб (Об’явлення 16:13,14), об’єднають їх через творені чудеса. Спіритизм — віра, що мертві живі й можуть спілкуватися з живими, — стане єднальною ланкою. Сатана і його ангели, видаючи себе за духів померлих, за пророків і навіть за Самого Христа (2 Коринтян 11:13,14; Матвія 24:24), переконають світ, що їхня справа спрямовується з неба. Прикметно, що всі три сили вірять, що мертві живі.

«Упасти» означає відвернутися від біблійної істини й поклоніння істинному Богу (2 Петра 3:17,18). Бог звинувачує Вавилон у тому, що він (1) спілкується з бісами через спіритизм і (2) зваблює майже весь світ облудними демонічними духами. Брехня — мерзота в Біблії (Притчі 12:22). Вино Вавилону (хибні вчення) духовно п’янить людей. Церква ж — наречена Христа, вірна Йому в дотриманні Його заповідей (Івана 14:15). Крім того, Вавилон торгує душами людей (Об’явлення 18:11–13).

Деякі видатні вчення сьогоднішнього протестантства взагалі не знайдені в Біблії; вони прийшли з язичництва через Рим. Серед них: (А) закон Божий змінений чи скасований — але він незмінний (Луки 16:17); (Б) душа безсмертна — але люди смертні (Йова 4:17), і безсмертя дається лише при Другому пришесті (1 Коринтян 15:51–54); (В) грішники вічно горять у пеклі — але вони будуть винищені (Матвія 10:28); (Г) хрещення зануренням необов’язкове; (Д) неділя — святий день Бога — але святий день Бога є субота сьомого дня.

У цій останній битві ангели неба (Євреїв 1:13,14) і народ Божий — останок (Об’явлення 12:17) — будуть союзниками Ісуса, який веде небесні воїнства (Об’явлення 19:11–16). Останок Божий складають ті, хто відкидає брехню Вавилону. Їх відрізняють (1) любов до Ісуса (1 Івана 5:2,3), (2) вірність і віра в Нього (Об’явлення 14:12) і (3) послух Його Слову й заповідям (Івана 8:31,32).

Сатана і його біси будуть видавати себе за святих ангелів і відданих християнських служителів (2 Коринтян 11:13–15). Те, що він піднесе як доказ своєї правоти, здаватиметься настільки праведним і подібним до Христа, що майже всі будуть обмануті (Матвія 24:24). Він, безсумнівно, використовуватиме Біблію, як робив, спокушаючи Ісуса в пустелі (Матвія 4:1–11). Його логіка настільки переконлива, що звабила третину ангелів, Адама і Єву й увесь світ перед потопом, крім восьми осіб.

Бог завжди протиставляє брехні сатани істину. Спокушуваний у пустелі, Ісус багаторазово цитував Писання (Матвія 4:1–11). Через Свій останок Бог розповість правду про небіблійну природу Вавилону й покаже, що він проповідує хибне євангеліє (Галатів 1:8–12). Контррух Бога викладений у великій звістці трьох ангелів (Об’явлення 14:6–14), яка закликає людей поклонятися Богові й коритися Йому в дусі й у біблійній істині.

У Писанні ангели представляють вісників або звістки (Євреїв 1:13,14). Завершальний заклик Бога символізується могутнім ангелом, чия сила настільки велика, що вся земля освітиться Божою істиною й славою (Об’явлення 18:1). Ця звістка досягне жителів усього світу (Об’явлення 14:6; Марка 16:15; Матвія 24:14).

Він закличе вийти з неї, народ Свій, щоб не брати участі в гріхах її (Об’явлення 18:4,5). Зверніть увагу, що Ісус називає багатьох у Вавилоні «народ Мій». У Вавилоні мільйони щирих християн, які ще не чули цієї застережної звістки. Ці люди люблять Господа всім серцем, і Ісус називає їх Своїми дітьми.

Ісус обіцяє, що в Нього є й інші вівці поза цією кошарою, і вони почують Його голос (Івана 10:16,27). Ісус упізнає Своїх дітей, що перебувають у Вавилоні. Він обіцяє викликати їх із Вавилону до його знищення і, що найславніше, обіцяє, що вони почують і впізнають Його голос і вийдуть у безпеку.