Десятина належить Богові (Левит 27:30).

Десятина — це одна десята частина доходу людини. Саме слово «десятина» означає «десята». Вона належить Богові; ми не маємо права утримувати її. Повертаючи десятину, ми не робимо дар, а лише повертаємо Богові те, що вже Його. Поки ми не повертаємо Богові одну десяту свого доходу, ми не платимо десятину (Числа 18:21).

Він просить нас приносити десятину в Його скарбницю (Малахії 3:10).

У Малахії 3:10 Бог називає скарбницю Своїм домом, тобто Своїм храмом, або церквою. Неемія 13:12,13 указує, що десятину приносили в храмову скарбницю — Божий склад. У старозавітні часи народ Божий приносив 10 відсотків усього приросту, включно з урожаєм і худобою, у скарбницю.

Ці місця показують, що і Авраам, і Яків, які жили задовго до Мойсея, приносили десятину зі свого доходу (Буття 14:20; 28:22). Отже, Божий план десятини не обмежений законом Мойсея й стосується всіх людей усіх часів.

Десятина в старозавітні дні йшла на утримання священників. Коліно Левія (священники) не отримувало земельного наділу, як решта 11 колін, а трудилося при храмі й служило народу Божому. Так Божий план був у тому, щоб десятина підтримувала священників та їхні сім’ї (Числа 18:21).

Ні. Він зберіг його, і нині Його план — щоб десятина використовувалася на утримання тих, хто трудиться виключно в євангельському служінні. Якби кожен платив десятину і вона вживалася строго на підтримку євангельських працівників, грошей було б більш ніж достатньо, щоб дуже швидко досягти весь світ Божою звісткою (1 Коринтян 9:13,14).

Ні. Навпаки, Ісус схвалив її. Він викривав юдеїв за те, що вони нехтували важливішим у законі — судом, милістю й вірою, — хоча ретельно платили десятину. Потім Він прямо сказав, що їм слід продовжувати платити десятину, але при цьому бути справедливими, милостивими й вірними (Матвія 23:23).

Бог закликає випробувати Його й обіцяє вилити на нас благословення до надміру (Малахії 3:10). Це єдине місце в Біблії, де Бог робить таку пропозицію. Він ніби каже: «Спробуйте — це спрацює, Я обіцяю». Сотні тисяч вірних платників десятини по всьому світу свідчать про істинність цієї обітниці: Бога не пере-обдарувати.

Ісус, наш небесний Первосвященник, отримує нашу десятину (Євреїв 7:8).

Вони взяли те, що Бог назвав не своїм. Бог дав Адаму і Єві плоди всіх дерев раю, крім одного — дерева пізнання добра і зла (Буття 2:16,17). Вони не довіряли Богові, з’їли плід і впали. І сьогодні Бог дає нам Свої багатства, просячи лише десяту частину нашого доходу (Левит 27:30). Він не бере її силою, але каже: «Не бери цього. Це святе. Це Моє». Свідомо привласнюючи десятину Божу, ми повторюємо гріх Адама і Єви й виявляємо нестачу довіри до нашого Викупителя.

Господь просить нас приносити приношення для Його діла як вираження нашої любові до Нього й подяки за Його благословення (Псалом 95:8).

Біблія не вказує точної суми для приношень. Кожна людина сама вирішує, як спонукає Бог, скільки дати, і дає це радо (2 Коринтян 9:7).

А. Насамперед ми повинні віддати себе Господу (2 Коринтян 8:5). Б. Давати Богові найкраще (Притчі 3:9). В. Бог благословляє щедрого дателя (Притчі 11:24,25). Г. Блаженніше давати, ніж приймати (Дії 20:35). Д. Бог повертає більше, ніж ми даємо (Луки 6:38). Е. Давати відповідно до того, як Бог благословив нас (1 Коринтян 16:2). Ж. Давати за можливостями (Повторення Закону 16:17).

А. Усе срібло й золото світу (Огія 2:8). Б. Земля і всі, хто живе на ній (Псалом 23:1). В. Всесвіт і все, що в ньому (Псалом 49:10–12). Але Він дозволяє людям користуватися Своїми великими багатствами й дає їм мудрість і силу процвітати (Повторення Закону 8:18). За все це Він просить лише повернути Йому 10 відсотків на знак визнання Його вкладення в наші справи, а також приношення як вираження любові й вдячності.

Він називає їх грабіжниками. Чи можете ви уявити, що люди крадуть у Бога? Біблія питає, чи може людина обкрадати Бога, і звинувачує народ у крадіжці десятини й приношень (Малахії 3:8).

Прокляття буде на них, і вони не успадкують царства небесного (Малахії 3:9; 1 Коринтян 6:10).

Бо наше серце йде за нашими вкладеннями (Луки 12:34). Якщо наш фокус — накопичення все більшого, серце стає пожадливим, невдоволеним і гордим. Але якщо фокус на тому, щоб ділитися й допомагати ділу Божому, серце стає турботливим, люблячим і смиренним. Пожадливість — один із жахливих гріхів останніх днів, що закривають людям вхід на небо (2 Тимофія 3:1–7).

Імовірно, Він відчуває те саме, що батьки, коли дитина краде в них гроші. Самі гроші не головне; глибоко ранить нестача чесності, любові й довіри в дитини (Євреїв 3:10).

Павло просив церкви Македонії відкласти кошти для страждаючих від голоду святих в Єрусалимі. Їхній відгук (2 Коринтян 8) надихає: А. насамперед вони знову присвятили своє життя Ісусу (вірш 5). Б. Будучи самі в глибокій злиденності, вони дали понад свої сили (вірші 2,3). В. Вони благали Павла прийти й забрати їхні дари (вірш 4). Г. Їхні дари слідували жертовному прикладу Ісуса (вірш 9).

Бог обіцяє благословити Своїх вірних управителів, і вони стануть благословенням для оточення (Малахії 3:10–12). Серед благословень: А. дев’ять десятих із Його благословенням підуть далі, ніж увесь дохід без нього. Б. Благословення не завжди фінансові — це можуть бути здоров’я, мир, відповіджені молитви, захист, дружна сім’я, мудрі рішення. В. Він стає вашим Партнером у всьому.