Гріх, який Бог не може простити, — це хула на Духа (Матвія 12:31). Але що це за хула? Люди вірять по-різному: одні вважають це вбивством, інші — прокляттям Святого Духа, самогубством, зреченням Христа, якимось особливо тяжким вчинком чи поклонінням хибному богу. Наступні запитання проллють світло на цей найважливіший предмет.

Біблія каже, що всякий гріх і хула проститься. Отже, жоден із гріхів, перелічених у першому питанні, не є гріхом, який Бог не може простити. Жоден окремий вчинок не є непрощенним гріхом. Це може здатися суперечливим, але обидва твердження істинні: А. Всякий гріх і хула проститься. Б. Хула на Святого Духа не проститься. Обидва твердження зробив Ісус (Матвія 12:31), тому тут немає помилки. Щоб узгодити їх, потрібно зрозуміти роботу Святого Духа.

Робота Святого Духа — викривати нас у гріху й наставляти на всяку істину (Івана 16:8,13). Святий Дух — Боже знаряддя навернення. Без Святого Духа ніхто не відчуває скорботи про гріх і ніхто не навертається.

Викриті в гріху Святим Духом, ми повинні визнати свої гріхи, щоб отримати прощення. Коли ми їх визнаємо, Бог не лише прощає, але й очищає нас від усякої неправди (1 Івана 1:9). Бог готовий простити вам будь-який гріх, який ви тільки могли вчинити (Псалом 85:5), — але лише якщо ви визнаєте й залишите його.

Якщо ми не визнаємо свої гріхи, Ісус не може їх простити. Таким чином, усякий невизнаний гріх залишається непрощенним доти, доки ми його не визнаємо, бо прощення завжди слідує за визнанням і ніколи не передує йому (Приповісті 28:13).

Біблія каже: А. Псалмист каже, що він спішив і не барився виконувати заповіді Бога (Псалом 118:60). Б. Павло нагадує, що зараз сприятливий час і день спасіння (2 Коринтян 6:2). В. Павло закликає негайно встати, охреститися й обмити гріхи, прикликавши ім’я Господнє (Дії 22:16). Писання неодноразово вказує: викриті в гріху, ми повинні негайно визнати його, а дізнавшись нову істину — прийняти без зволікання.

Бог урочисто попереджає, що Святий Дух не буде безконечно закликати людину відвернутися від гріха й скоритися Богові: Святий Дух не буде безконечно перемагатися в людині (Буття 6:3). Бог попереджав людей у дні Ноя, що Його Святий Дух не буде закликати їх вічно; не буде Він робити цього й сьогодні.

Святий Дух перестає говорити з людиною, коли та стає глухою до Його голосу. Біблія описує це як людей, які слухають, але не чують (Матвія 13:13). Немає сенсу ставити будильник у кімнаті глухого — він його не почує. Так і людина може привчити себе не чути будильник, знову й знову вимикаючи його. Приходить день, коли будильник дзвонить, а вона не чує. Так і зі Святим Духом: якщо ми постійно заглушуємо Його, одного дня Він заговорить, а ми не почуємо — і Він із сумом відвернеться, бо ми пройшли точку неповернення.

Бог через Святого Духа приносить світло (Івана 1:9) і викриття (Івана 16:8) кожній людині. Біблійне правило таке: коли Святий Дух дає нам нове світло або викриття в гріху, ми повинні діяти одразу — коритися без зволікання. Біблія порівнює стежку праведних зі світлом, що світить дедалі яскравіше до повного дня, а дорогу безбожних — з темрявою (Приповісті 4:18,19). Ісус закликає ходити, доки маємо світло, щоб темрява нас не обгорнула (Івана 12:35). Якщо ми ходимо у світлі, Бог продовжує давати нам світло; якщо відмовляємося — гасне й те світло, що було, і ми залишаємося в темряві.

Так. Якщо ми вперто відмовляємося визнати й залишити якийсь гріх, то з часом стаємо глухі до заклику Святого Духа й проходимо точку неповернення. Приклади: А. Непрощенним гріхом Юди була жадібність (Івана 12:6) — не тому, що Бог не міг її простити, а тому, що Юда відмовився слухати Святого Духа. Б. Непрощенними гріхами Люцифера були гордість і самозвеличення (Ісаї 14:12–14). В. Непрощенним гріхом фарисеїв була відмова прийняти Ісуса як Месію (Марка 3:22–30): вони озлобили серця й врешті оглухли до голосу Духа. Ми можемо вибирати, відповідати нам чи відкидати, але не можемо вибирати наслідки — вони незмінні. Якщо ми постійно відгукуємося, Святий Дух запечатує нас як дітей Божих (Об’явлення 7:2,3).

Він благав Бога не відбирати від нього Святого Духа: благав Бога не відбирати від нього Святого Духа (Псалом 50:11). Давид знав, що якщо Святий Дух покине його, він загинув із тієї ж хвилини, адже лише Дух міг привести його до покаяння й відновлення. В іншому місці Біблія каже, що Бог нарешті залишив Єфрема, бо той прилинув до ідолів (Осії 4:17) і не бажав слухати Духа. Найтрагічніше, що може статися з людиною, — коли Бог змушений відвернутися й залишити її.

Павло попереджає не вгашати Духа (1 Солунян 5:19). Заклик Святого Духа подібний до вогню, що горить в умі й серці людини. Гріх діє на Святого Духа так само, як вода на вогонь. Продовжуючи грішити, ми ллємо воду на цей вогонь. Будь-який невизнаний чи незалишений гріх здатний врешті-решт погасити вогонь Святого Духа — чи то відмова дотримуватися суботи, вживання алкоголю, непрощення, аморальність або утримання Божої десятини. Не гасіть цей вогонь: більшої трагедії бути не може.

Бог каже, що ті, хто відмовляється прийняти істину й викриття, які приносить Святий Дух, — після того як Дух відійде від них — отримають сильну оману й віритимуть брехні (2 Солунян 2:10–12). Протверезлива думка.

Ті, хто взиває «Господи! Господи!», будуть вражені, що опинилися поза Царством (Матвія 7:22,23). Вони будуть упевнені, що спасені. Ісус, імовірно, нагадає їм про той вирішальний час у їхньому житті, коли Святий Дух приніс нову істину й викриття. Було цілком ясно, що це істина; вона не давала їм спати ночами. Але врешті-решт вони сказали «ні» — і прийшла сильна омана, що змусила їх почуватися спасенними, коли вони були втрачені.

Ісус урочисто попередив, що не кожен, хто має відчуття впевненості, увійде в Царство, але лише той, хто виконує волю Отця (Матвія 7:21). Сьогодні християнським світом поширюється хибна впевненість, що обіцяє спасіння людям, які продовжують жити у гріху без жодної зміни. Але коли ми приймаємо Ісуса як Господа й Владику життя, ми стаємо новим творінням (2 Коринтян 5:17), з радістю дотримуємося Його заповідей (Івана 14:15) і через Нього можемо все (Филип’ян 4:13). Тим, хто йде за Ним, Він обіцяє, що ніхто не викраде їх із Його руки (Івана 10:28). Усяка інша «впевненість» — підробка.

Павло каже, що Бог, який розпочав у нас добре діло, докінчить його аж до дня Ісуса Христа й викликає в нас і хотіння, і чин доброї волі (Филип’ян 1:6; 2:13). Тим, хто робить Ісуса Господом і Владикою життя, обіцяні чудеса, які благополучно проведуть їх у Його вічне Царство.

Ісус каже, що стоїть під дверима й стукає: коли хто почує Його голос і відчинить, Він увійде й вечерятиме з ним (Об’явлення 3:20). Ісус стукає у двері вашого серця через Свого Святого Духа, приходячи до вас із люблячим керівництвом і порадою. Яке безглуздя — бути надто зайнятим чи байдужим, щоб зав’язати теплу, тривалу дружбу з Ним. Близькі друзі Ісуса не опиняться в небезпеці відкинення в день суду — Він особисто введе їх у Своє Царство (Матвія 25:34).